Правове регулювання соматичних прав людини: трансплантація органів і тканин людини в Україні та зарубіжних країнах

2024

Аналітично-порівняльне правознавство, Iss 1 (2024)

У статті досліджуються проблеми правово­го регулювання трансплантації органів і тканин людського організму в Україні та зарубіжних кра­їнах. Акцентовано на правових та етичних труд­нощах, що виникають у сфері трансплантології. Зазначено, що право на «механізацію тіла» має низку специфічних ознак, а саме: специфічний характер об'єкта цих прав - тіло людини, що ви­ступає об'єктом права власності і має на сьогодні переважно грошово-вартісний вираз; природна залежність від знань біології, генетики, меди­цини, техніки. Їх існування і реалізація можливі тільки за допомогою досягнень науково-техніч­ного прогресу; новизна, що має різний ступінь вираження, залежно від виду охоронюваного ре­зультату розпорядження тілом або життям; неод­нозначне ставлення з боку релігії, моралі, етики, політики; нерозривний зв'язок з конституційними (основними) правами людини з огляду на особли­вий зв'язок з особистими (природними) правами та особливість як самостійної групи прав люди­ни; винятковість за своїми правовими наслідками в процесі і результаті їх реалізації. З будь-якою зміною тілесного втілення людини змінюється суб'єктивний аспект правовідносин, тобто заторкується безліч зв'язків різних галузей правово­го регулювання (цивільного, шлюбно-сімейно­го, конституційного тощо); ступінь їх визнання і реалізації відображає рівень розвитку держави і суспільства загалом тощо. Наголошено, що окре­мі соматичні права відображені і в законодавстві України, і в законодавстві зарубіжних країн. На­приклад, право на трансплантацію органів у національному законодавстві вживається не як право розпоряджатися своїм тілом, а як певна необхід­ність, медичне показання. Для регулювання питань донорства органів у законодавстві окремих держав прописана практика встановлення спеці­альних процедур отримання згоди донора на вилучення в нього трансплантата (Бельгія, Греція, Туреччина). Зважаючи на нестачу транспланта­тів для проведення трансплантаційних операцій, важливо на державному рівні розвивати просвіт­ницьку роботу, роз'яснюючи громадянам необхід­ність оформлення добровільних згод на посмертне використання їхнього донорського матеріалу. Варто внести пропозиції з розробки та прийняття Державної програми України, спрямованої на розвиток донорства. Ця програма має передбачати організаційні, правові та профілактичні державні заходи щодо заохочення та розвитку легального донорства в Україні; пропозиції щодо розробки національного правового механізму, спрямова­ного на заохочення добровільного посмертного донорства, яке ґрунтувалося б на прижиттєвій юридично оформленій згоді потенційних донорів на посмертне безоплатне використання їхнього донорського матеріалу.

article

English
Ukrainian

Uzhhorod National University, 2024.

права людини, соматичні права, трансплантація, правове регулювання, медичні операції, охорона здоров'я, Law in general. Comparative and uniform law. Jurisprudence, K1-7720