'Нічого нового': ще раз про неможливість глобальної історії мистецтва

2022

Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтв, Vol 1, Iss 13 (2022)

Цей текст я розпочинав як огляд чергової “короткої історії мистецтва”, яка потрапила мені до рук. “Коротка книжка про мистецтво”, написана британською історикинею мистецтв Даною Арнольд, слугує чудовим прикладом популяризації та практичного застосування нових підходів до історії мистецтв. Серед них – соціологія, психологія мистецтва, політична іконологія, гендерне мистецтвознавство та ін. Дослідниця поставила перед собою амбітну мету, а саме: знайти спільні нитки, що пов’язують між собою мистецтво найрізноманітніших географічних зон і демонструють, що мистецтво всіх періодів працює схожим чином. Ідеться, як ми бачимо, про глобальну історію мистецтв, яка б охоплювала всі регіони та, нівелюючи окцидентальний погляд на історію, забезпечувала збалансоване представництво культур / мистецтва різних регіонів. Проте благородна мета, як показало уважне прочитання праці, не лише не вирішила проблему, але й посилила її. Неєвропейському мистецтву майже неприділено уваги. Крім цього, дослідниця вибудовує типовий прозахідний наратив, де, щоправда, модерний прогресистський підхід замінено ціннісним. Якщо прогресивізм був “темною стороною модерності”, то “ціннісний підхід” передбачає розгляд неєвропейського мистецтва винятково з оптики окцидентальних цінностей. У наратив глобальної історії мистецтв неєвропейське мистецтво потрапляє завдяки гібридизації, яка є наслідком глокалізації. Разом із цим, глокалізація мистецтва відбувається двома шляхами. Перший із них – пасивний. Сформоване західними цінностями проєкційне бачення дослідника просто не помічає та не передбачає будь-яку відмінність “іншого”. Через це ні “інший”, ні його відмінності не потрапляють до поля дослідження. Другий шлях глокалізації – активний. Він передбачає релокалізацію та реконтекстуалізацію культури. Ідеться про переміщення культури в звичний, прийнятний для дослідника контекст (найчастіше це морфологія мистецтва, топіка або феноменологія та ін.). Обидва варіанти глокалізації передбачають реалізацію стратегій виключення, які унеможливлюють розмову про глобальну історію мистецтв. Глобальна історія мистецтв можлива лише як результат нетривіалізованої деколоніальної оптики. Однак деколонізація як постмодерний проєкт суперечить модерним ідеям “короткої історії” та центробіжного наративу.

article

English
Russian
Ukrainian

Taras Shevchenko National University of Kyiv, 2022.

Ключові слова: глобальна історія, глобалізація, глокалізація, історія мистецтв, феноменологія, морфологія мистецтва, ідеологія, естетика, мистецтво, твір мистецтва., History of the arts, NX440-632