Цивілізаційний формат становлення української релігійної ідентичності

2022

Історико-політичні проблеми сучасного світу, Iss 46 (2022)

У статті йдеться про релігійну ідентичність, яка зачіпає таке коло питань як соціокультурний, політичний статус релігійної спільноти, її вплив на соціум, внаслідок чого задовольняється не тільки потреба у спільності «своїх», тих, хто поділяє такі погляди, дотримується таких норм, прагне реалізувати близькі інтереси, але й потреба у долученні до культурних цінностей, що транслюються конфесією, її історичного авторитету. В 988 р. києворуський князь Володимир прийняв хрещення за православним обрядом, вводячи тим самим православ'я як панівну релігію держави. Ставши цивілізаційною домінантою, православ’я згодом визначило за собою етнічну, географічну стратегію розвитку української історії. Водночас сьогодні достатньою мірою усвідомлена роль конфесії яка, як і будь-яка ідеологія, є при цьому фундаментальною формою цивілізаційного синтезу. Внаслідок такого синтезу народи, племена, суспільства, об’єднані певною сутнісною єдністю, інтегрують глибинні риси культури, спільні для всіх основи світобачення, стискаючи їх в особливе конфесійне ядро. Усвідомлення конфесійної єдності стало ознакою політичної спільності середньовічної Русі. Християнство стало для держави важливим каналом міжкультурного і політичного спілкування, допомогло піднятися до рівня інших народів, які володіли писемною комунікацією. Розширювалися культурні горизонти. будучи візантійським феноменом, воно поширювало грецький символічний світ, посилювало вплив грецької культури. З одного боку, це явище можна тлумачити як нав’язування чужого символічного світу, а з іншого, воно відкривало нові перспективи у зміцненні соціально-економічних зв’язків, управлінні і культурному розвитку.

article

German
English
Polish
Romanian; Moldavian; Moldovan
Ukrainian

Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, 2022.

релігія, ідентичність, цивілізація, культура, православ’я, History (General) and history of Europe, Political science