Суспільно-правова аномія: антропологічний вимір

2024

Аналітично-порівняльне правознавство, Iss 6 (2024)

Стаття присвячена філософсько-правовому аналізу суспільно-правової аномії на основі ан­тропологічного підходу, з огляду на те, що втра­та ціннісних, правових, моральних орієнтирів для людини під час суспільної аномії, у першу чергу, ставить її перед вибором способу існу­вання через самореалізацію у правомірній, або ж неправомірній поведінці. Наголошено, що суспільно-правова аномія, як кризово-перехідний стан розвитку суспіль­ства, притаманна в певний період усім суспіль­но-правовим утворенням. Для того, щоб сус­пільство відновило повноцінний цивілізаційний розвиток необхідно формувати ціннісні орієнти­ри на основі норм природного права за принци­пом антропоцентризму, що передбачає верхо­венство прав та свобод людини і громадянина і їх захист усіма правовими методами і засобами. З’ясовано, що при суспільно-правовій аномії на перший план виступає людина, а саме необ­хідність дотримання та збереження її прав, сво­бод, людської гідності, тобто активується прин­цип людиноцентризму. Людина зі сформовани­ми правомірними переконаннями реалізує їх у власній поведінці, а також, намагається спря­мувати поведінку оточуючих в правомірне рус­ло, що дозволяє уникати девіантної поведінки. Наявність стійких ціннісних переконань і орієн­тацій також дозволяє не допустити прояву кон­формістської поведінки, зокрема серед молоді. Зазначено, що сьогодні суспільство звикло керуватися нормами права, встановленими і санкціонованими державою і навіть незначна дестабілізація цієї сфери може спричинити пев­ний колапс не тільки у площині суспільно-пра­вових відносин, а й в особистісній самореалізації людини. Це відбувається тому, що особа пе­рестає відчувати себе повністю захищеною дер­жавно-правовим механізмом і може нехтувати принципами суспільного співіснування з метою власної самореалізації. Така ситуація часто при­зводить до проявів девіантної поведінки, або ж протиправної і злочинної. Акцентуємо увагу на тому, що природно-пра­вові норми як ідеальний регулятор суспільних відносин стають критерієм визначення право­мірної поведінки особи. Звичайно такі норми завжди бралися за основу при формуванні нор­мативно-правової бази в демократичних, право­вих державах, адже якщо б позитивне право не містило норми природного права, то воно було б суто інструкцією поведінки, а не живим діючим правом.

article

English
Ukrainian

Uzhhorod National University, 2024.

аномія, природне право, антропоцентризм, правомірна поведінка, ціннісні правові орієнтації, суспільство, Law in general. Comparative and uniform law. Jurisprudence, K1-7720