Чорноморські протоки як геополітичний вузол: трансформація статусу (1945-2024 рр.)

2024

Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI, Iss 08, Pp 15-30 (2024)

У статті з позицій неореалізму встановлено, що Туреччина протягом другої половини 20 – на початку 21 ст. є раціональним агентом, який прагнув використати контроль над Чорноморськими протоками заради збільшення власних вигод, передусім для здобуття та закріплення статусу регіонального лідера. З’ясовано, що після завершення Другої світової війни інтенсифікувалася геополітична конкуренція за домінування над Протоками. СРСР прагнув посилити вплив шляхом встановлення кондомініуму з Туреччиною над Протоками. Це забезпечило б радянському флоту доступ до Середземномор’я та дозволило б блокувати прохід для військових кораблів недружніх держав. Однак, консолідована опозиція ключових міжнародних акторів під час «Великих дебатів» 1946 р. та інтеграція Туреччини до НАТО в 1952 р. сприяли стабілізації ситуації. Водночас, у виняткових обставинах турецька адміністрація демонструвала готовність до компромісів з СРСР заради збереження стабільності. Розпад Радянського Союзу зумовив зміни у безпековому комплексі регіону. Економічна та політична турбулентність у Російській Федерації створила сприятливу кон’юнктуру для нарощування Туреччиною свого впливу. Проте з початком 21 ст. Росія ініціювала активне просування власних інтересів через формування тактичних взаємовигідних альянсів з Туреччиною. Близькосхідна політика США і провал євроінтеграційних перемовин Туреччини стали каталізаторами конвергенції двох країн. Однак, кооперація між ними має виразно кон’юнктурний характер. Турецька підтримка України з 2014 р. внесла дисонанс у двосторонню взаємодію. Реалізація проекту з будівництва Стамбульського каналу збільшить турецький вплив. Повномасштабне вторгнення в Україну знову привернуло увагу до статусу Проток. Тактичне балансування Туреччини між Росією та НАТО логічно позитивно оцінювати через заборону на проходження військових кораблів агресора через Протоки. Водночас, незалежно від варіативності геополітичних конфігурацій, Туреччина залишається частиною НАТО, що у перспективі може призвести до її прямої конфронтації з РФ.

article

English
Ukrainian

Petro Mohyla Black Sea National University, 2024.

чорноморські протоки, туреччина, радянський союз, росія, україна, міжнародні актори, конвенція монтре 1936 р., міжнародні відносини, дипломатія, міжнародне право, міжнародна економіка, неореалізм, Political science (General), JA1-92, International relations, JZ2-6530