Концептуальне місце та фундаментальна перспектива судового прецеденту в правовій системі України

2024

Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право, Vol 3, Iss 83 (2024)

У даній статті досліджено роль та актуальність запровадження судового прецеденту в якості джерела права в Україні, що пов’язано із Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція), Рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та судовою практикою національних судів. Обґрунтовується думка про те, що запровадження судового прецеденту в якості джерела права в Україні матиме позитивні наслідки для правової системи України та забезпечить додатковий захист прав та свобод людини. Визначено перспективи можливого запровадження судового прецеденту в якості джерела права та важливі інституціональні зміни, які можуть призвести до повної трансформації нинішньої системи. У зв’язку з чим аналізується питання та наводиться узагальнена характеристика щодо ролі судового прецеденту в передових країнах, таких як: Швейцарія, Польща, Франція. Також розглядаються властивості правових систем світу, особливості використання та статусу Конвенції та судової практики ЄСПЛ в Україні. У статті подано аналіз наукових досліджень передових науковців, правників, які сформували професійний погляд на питання, що пов’язані із судовим прецедентом та можливим реформуванням діючої правової системи. Надається узагальнена характеристика концепції щодо питання природи та особливостей судового прецеденту як джерела права. В той же час, автор статті зауважує, що питання визначення концептуального місце та фундаментальної перспективи судового прецеденту в правовій системі України є дуже актуальним та важливим для України, оскільки це пов’язано із захистом та забезпеченням прав та свобод людини й громадянина. Відповідно особлива увага приділяється тому, що дане питання має бути розв’язано на законодавчому рівні, так як це допоможе уникнути колізій, непорозуміння, можливого дублювання норм. Більше того, запровадження законодавчих новацій, реформ потребує генерацію належного правового плацдарму із можливим навчання судів. Таким чином, автор приходить до висновку, що головними наслідками запровадження судового прецеденту у якості джерела права виступатимуть наступні: стабільність та передбачуваність правової системи, підвищення незалежності судової гілки влади, запозичення кращого міжнародного досвіду, уніфікація та гармонізація діючої судової практики, відповідно, додатковий захист прав та свобод громадянина.

article

English
Russian
Ukrainian

State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University»., 2024.

Європейський суд з прав людини, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., судова практика, судовий прецедент, судова гілка влади, Рада Європи, Law