Діяльність органів державної влади у сфері охорони здоров’я в УСРР у 1920-х рр.

2025

Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія, Iss 52 (2025)

Метою статті є вивчення та аналіз практичного досвіду діяльності державних органів влади у сфері охорони здоров’я у 1920-х рр., оцінка впливу політичних факторів, зокрема запровадження нової економічної політики, на розвиток медицини, визначення рівня її якості та доступності для різних категорій населення. Методологічну основу наукової розвідки становлять основоположні принципи історичного дослідження: системності, об’єктивності, історизму, а також спеціальні методи, серед яких проблемно-хронологічний, порівняльний, статистичний. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному висвітленні стану розвитку охорони здоров’я у 1920-х рр. на основі введення до наукового обігу нових джерел. Висновки. У 1920-ті роки радянська влада визначила охорону здоров'я як пріоритетний напрямок у соціальній політиці. Упродовж короткого часу була створена необхідна нормативно-правова база. Однак післявоєнна розруха та економічні труднощі зумовили низьку якість медичних послуг та надання їх лише обмеженому колу осіб. Не вистачало обладнання, кваліфікованих фахівців та фінансування. Медпрацівники отримували мізерну зарплату, що негативно впливало на якість їхньої роботи. Це змушувало лікарів працювати на декількох роботах, що не стимулювало до вдосконалення професійних навичок. Нерідко неякісна медична допомога була підставою для судових позовів пацієнтів. Робітники та службовці обслуговувалися, переважно, за рахунок соціального страхування, однак незначні обсяги новостворених страхових фондів не дозволяли здійснювати фінансування медичних послуг у повному обсязі. Привілейоване становище у медичному обслуговуванні мали представники партійно-державної номенклатури, для яких створювалися окремі лікувальні заклади та надавалися додаткові привілеї. На санаторно-курортне лікування, в основному, направляли осіб, які не мали змоги отримати ефективної допомоги за місцем роботи чи проживання. Переважне право на отримання відповідного лікування мали представники робітничого класу – опори чинної влади. Селяни ж страждали від браку коштів, фахівців, медикаментів і транспорту, через що змушені були часто звертатись до знахарів через недоступність медичної допомоги. Певну роль у наданні медичних послуг населення відігравало Українське товариство Червоного хреста.

article

English
Russian
Ukrainian

Vinnytsia Mykhailo Kotsyiubynskyi State Pedagogical University, 2025.

медичне забезпечення, медичні послуги, нова економічна політика, органи державної влади, охорона здоров’я, страхова медицина, History (General) and history of Europe