Організація видавничої справи національних меншин у підрадянській Україні (20-ті–початок 30-х рр. ХХ ст.)

2014

Технологія і техніка друкарства, Iss 3(45) (2014)

У статті розглянуто питання організації книго- та пресо видання основних етнічних меншостей (німців, поляків, євреїв, болгар, молдаван та ін.) підрадянської України в міжвоєнний період, тобто в умовах проросійського більшовицького режиму у формі маріонеткової Української соціалістичної радянської республіки (УСРР). Оскільки більшовики були змушені реагувати на прагнення етнічних меншин до відродження різних сфер свого національного життя, важливою складовою тогочасного національно-культурного будівництва стала так звана політика коренізації, а фактично — спроба очолити непідконтрольні стихійні процеси розвою національного життя різних неросійських народів колишньої Російської імперії. Одним з основних елементів політики коренізації в Україні стала видавнича справа, адже книга й преса були важливою ідеологічною зброєю у вихованні відданих радянській державі та комуністичній партії громадян. Активний розвиток книговидання й преси національних меншин України припадає на 1923–1933 рр. — десятиліття, від початку коренізації до поступового її згортання на початку 30Hх рр. ХХ ст., коли лідерам національних меншин стали чіпляти ярлики «буржуазних націоналістів». Автор приходить до висновку, що незважаючи на обмежений характер політики коренізації, вона все ж позитивно відбилася на розвитку національно-культурного життя етнічних меншин загалом і їх видавничої справи, зокрема. Від моменту проголошення політики коренізації і до піку її розвитку кількість назв відповідних неперіодичних та періодичних видань постійно зростала. Особливо це стосувалось видань єврейської меншини.

article

English
Polish
Ukrainian

Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, 2014.

видавнича справа, коренізація, національні меншини, книговидання, пресовидання, Print media, NE1-3002