Laddar…
Academic Journal
ВІЗУАЛЬНА ПЛАСТИЧНА ВИРАЗНІСТЬ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА (1990-ті – ПОЧАТОК 2000-х рр.)
Руслан Миколайович Никоненко
Культура і мистецтво у сучасному світі, Iss 21 (2020)
Sparad:
Titel | ВІЗУАЛЬНА ПЛАСТИЧНА ВИРАЗНІСТЬ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА (1990-ті – ПОЧАТОК 2000-х рр.) |
---|---|
Författarna | Руслан Миколайович Никоненко |
Utgivningsår |
2020
|
Källa |
Культура і мистецтво у сучасному світі, Iss 21 (2020)
|
Beskrivning |
Мета статті – виявити специфіку використання візуальної пластичної виразності українськими режисерами в 1990-ті – на початку 2000-х рр. на основі мистецтвознавчого аналізу театральних постановок авангардних, драматичних театрів та театрів-студій. Методологія дослідження. Застосовано типологічний метод, що посприяв виявленню факторів впливу на актуалізацію візуальної пластичної виразності; семіотичний метод, завдяки якому засоби пластичної виразності розглянуто відповідно до теорії знаку та знакових систем як художньо-естетичні символи, що несуть узагальнену сенсову інформацію; метод мистецтвознавчого аналізу – для виявлення специфіки використання засобів пластичної виразності українськими режисерами та ін. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному мистецтвознавстві досліджено проблематику візуальної пластичної виразності у творчості українських режисерів авангардних, драматичних театрів та театрів-студій у 1990-ті – на початку 2000-х рр.; на основі мистецтвознавчого аналізу театральних постановок В. Більченка, В. Троїцького та А. Жолдака виявлено специфіку та індивідуальні особливості використання засобів пластичної виразності українськими режисерами з метою розкриття сенсово- змістового наповнення сценічних творів. Висновки. Доведено, що в українському театральному мистецтві кінця ХХ – початку ХХІ ст. режисерські пошуки у сфері візуальної пластичної виразності проявилися передусім у контексті активного інтегрування різноманітних пластичних елементів як доповнення вербальної структури постановки та/або її заміни у певні моменти сценічної дії, відповідно до авторського бачення постановника, з метою посилення сенсово-змістового навантаження твору. Співвідношення вираження та зображення в сучасному українському театральному мистецтві породжує інноваційні підходи до осмислення та освоєння пластичного мистецтва.
|
Dokumenttyp |
article
|
Språk |
English
Russian Ukrainian |
Information om utgivare |
Kyiv National University of Culture and Arts, 2020.
|
Ämnestermer | |