Постмортальна репродукція як гарантія реалізації права на репродукцію для військовослужбовців та інших осіб

2024

Аналітично-порівняльне правознавство, Iss 1 (2024)

Поява допоміжних репродуктивних техноло­гій, зміна можливостей людства у сфері відтво­рення собі подібних, зумовило держави вста­новити власні правила регулювання суспільних відносин у цій сфері з урахуванням існуючих правових традицій, звичаїв і менталітету. Зважаючи на демографічну кризу в Україні, яка поступово поглиблюється у зв'язку з повномасштабною агресією, загибеллю громадян України внаслідок бойових дій та відтоку люд­ських ресурсів, проблематика удосконалення державної політики у сфері репродуктології є од­ним з найважливіших питань сьогодення. У зв'язку з цим, в умовах воєнного стану завданням держави є особливий захист прав тих осіб, які з ризиком для власного життя протиді­ють агресору. Одним із способів захисту фунда­ментального права на продовження роду для цієї категорії громадян є постмортальна репродукція. Разом з тим, не забороняючи постмортальну репродукцію, держава не виробила чіткої позиції щодо допустимості, умов та підстав для її застосування. Як наслідок, національне законодав­ство у цій сфері є суперечливим. У статті оцінюється прийнятність посмертної репродукції, її вплив на реалізацію фундамен­тального права людини на репродуктивне від­творення, зокрема для військовослужбовців. Проаналізовано нещодавно прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовос­лужбовців та інших осіб на біологічне батьків­ство (материнство)». Констатовано, що законодавчі норми, якими передбачено обов'язкову утилізацію репродук­тивних клітин померлих військовослужбовців, фактично знівельовують мету цього Закону. Крім того, наведено аргументи, що його нор­ми не відповідають вимогам Конституції України, у тому числі щодо забезпечення рівності грома­дян. Додатково обґрунтовано позицію, що закон містить прогалини, оскільки врегульовує лише порядок поводження з репродуктивними кліти­нами, однак не вирішує питання зберігання та подальшого розпорядження зиготами та ембріо­нами. При цьому доведено, у тому числі з поси­ланням на інші законодавчі акти, що вони різ­ні за своєю природою, оскільки останні містять гени обох батьків. Зазначено, що поданий законопроєкт від 29.01.2024 № 10437, який покликаний усунути недоліки зазначеного вище Закону не врегульовує цю прогалину, а тому потребує доопрацювання.

article

English
Ukrainian

Uzhhorod National University, 2024.

права людини, право на репродуктивне відтворення, репродуктивні права, посмертна репродукція, посмертна допоміжна репродукція, Law in general. Comparative and uniform law. Jurisprudence, K1-7720