Релігійна ситуація на українських землях у період національно-визвольної революції 1648-1657 рр.

2024

Історико-політичні проблеми сучасного світу, Iss 49 (2024)

Укладення Брестської церковної унії в 1596 р. спровокувало ідейний розкол у східнослов’янському суспільстві Речі Посполитої, що виразилося у справжній кризі старих систем ідентичності. Вперше з’явилися одночасно дві конфесійно-церковні групи суспільства, які виборювали пріоритетне право називати себе «руським народом». Необхідність стати на захист своєї віри і традицій предків невідворотно робила актуальним релігійно-культурне самовизначення православного населення, викликала потребу у відмежуванні від віри католиків і уніатів. Процес релігійної диференціації супроводжувався розвитком релігійної самосвідомості у тісному зв’язку з свідомістю етнічною. Розкол раніше єдиної маси українців на православних і уніатів призвів до того, що уніати почали розглядатися православними як такі, що зрадили віру предків і прирівнювалися до католиків. З точки зору ідентифікації вони ставали «Іншими». Протистояння, започатковане Брестською унією, продовжувалося і під час національно-визвольної революції 1648 – 1657 рр. Висвітлення протистояння між православними й уніатами в період національно-визвольної революції є метою цієї статті, використовуючи першочергово історичні джерела, що висвітлюють порушене питання.

article

German
English
Polish
Romanian; Moldavian; Moldovan
Ukrainian

Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, 2024.

унія, духовенство, православ’я, визвольна війна, військо Запорізьке, Річ Посполита, History (General) and history of Europe, Political science