Цыганенко Лилия. Этническая структура дворянства Юга Украины (конец ХVIII – Х
Цыганенко Лилия. Этническая структура дворянства Юга Украины (конец ХVIII – ХІХ вв.) (2) Анализируется этнический состав дворянства Екатеринославской, Херсонской и Бессарабской губерний; участие аристократов украинского, русского, молдавского, греческого, итальянского, немецкого происхождения в процессах колонизации и освоения южноукраинских земель Российской империи в конце ХVIII- ХІХ вв.Ключевые слова: дворянство, колонизация, общероссийская перепись населения, этнические группы, аристократы, шляхта. Циганенко Лілія. ЕТНІЧНА СТРУКТУРА ДВОРЯНСТВА ПІВДНЯ УКРАЇНИ (КІНЕЦЬ ХVIII – ХІХ СТ.) (2) В статті аналізується етнічний склад дворянства Катеринославської, Херсонської та Бессарабської губерній; участь аристократів українського, російського, молдавського, грецького, німецького, італійського походження у процесах колонізації та освоєння південно- українських земель Російської імперії впродовж кінця ХVIII- ХІХ ст. Автор дослідження висловлює думку про три хвилі міграції молдавського етносу до українських провінцій в XVIII столітті. Перша хвиля переселень представників молдавського етносу була пов'язана з провалом Прутського походу під командуванням Петра I в 1711 році, коли російська нація прийняла 24 сім’ї бояр з молдавським господарем Д. Кантемиром. Їх поселення були в основному на Слобожанщині, де вони отримали 710 подвір’їв. З середини XVIII ст. почалася друга хвиля молдавської міграції на південні українські землі, до якої були безпосередньо залучені також представники молдавських бояр. Таким чином, в 1752 році молдавський боярин Манолакій Замфіракович служив в Новій Сербії. Лейтенант М. Фухаров, полковий комісар П. Вітер служили в Словяносербії. За словами А. Скалковського, в 1753 Василь Звєрєв, молдаванин за походженням, чиє справжнє ім'я було Василе Лупул, брав активну участь у створенні Новокозачого полку, охопивши більше тисячі селян у південних українських земель, з яких були сформовані компаній військово-сільськогосподарські поселення. Третя хвиля міграції молдавських бояр відбулася в 90-ті роки XVIII ст. коли Росія готувалася приєднати Бессарабію, і заохочувала жити на своїй території. Наприкінці XVIII ст. серед землевласників Катеринославської губернії було чимало представників молдавської аристократії – власник Rosseti, фактичний таємний радник князя Kantakuzino, князь Pervula Kantakuzino, Принцеса Roksandrу Hiku, генерал-майор В. Звєрєв (Лупул). У той же час в Тирасполі було двадцять шість молдавських боярів. Загальна площа землі, відданої їм склала 251,535 га. Після 1812 р. потік молдавських мігрантів до Катеринославської і Херсонської провінцій обмілів. Це сталося значною мірою через включення Бессарабії до складу Російської імперії. Як влучно зауважив дослідник Д. Ба- галій, «... не треба судити строго колоністів південних українських земель. Деякі з них зробили більше, інші - менше.
