Міська ювілейна культура Катеринослава кінця ХІХ — початку ХХ століть

2024

Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Історія, Iss 65, Pp 108-132 (2024)

Стаття присвячена вивченню ювілейної культури Катеринослава наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Ювілейну культуру в цьому дослідженні визначаємо як сукупність форм і норм святкування ювілею, якими послуговується суспільство для вироблення символічного впорядкованого образу минулого в рамках певного ідеологічного дискурсу. Головними критеріями для відбору аналізованих ювілеїв є їхня публічність та звернення до колективної пам’яті міської групи. Увагу зосереджено на муніципальному (100-ліття Катеринослава), персональному (100-ліття з дня смерті О. Пушкіна, 100-ліття з дня смерті Т. Шевченка) та історичному (100-річчя «Вітчизняної війни 1812 р.» та 300-ліття Дому Романових) ювілеях. Структура роботи передбачає розгляд ювілею на перехресті міської дозвіллєвої (ювілей як свято) та історичної культури (ювілей як комеморація). Фокус дослідження складається з виявлення: публічних акторів, які стояли за його організацією; реакції та складу аудиторії; типового та відмінного в програмі святкування. Мета дослідження: на основі аналізу обраних моделей публічного ювілею простежити зміну функцій, які він виконував у міському середовищі Катеринослава. У ході дослідження показано, що незалежно від типу публічний ювілей був потужним чинником горизонтальної (комітети, товариства) та вертикальної (глядачі, учасники) групової взаємодії в місті з динамічною етноконфесійною структурою населення. Водночас ювілей ставав каталізатором для реалізації потреб та цінностей суспільства, що його організовує. У міському середовищі Катеринослава кінця ХІХ ст. сценарій ювілею в уявленнях організаторів разом із комеморативною передбачав функцію культурної та моральної просвіти. Саме тому урочистості супроводжувались відкриттям бібліотек, шкіл, літературних товариств та будинків для бідних. Натомість на початку ХХ ст. ювілей перетворювався на інструмент культурного націоналізму, що мав стимулювати почуття патріотизму та лояльності до національних цінностей. Універсальним для ювілейної культури протягом досліджуваного періоду було прагнення до розширення простору святкування, незалежно від соціорелігійних кордонів. Наслідком цього прагнення став, зокрема, підвищений попит на популярне історичне знання в містян та освіченої публіки.

article

English
Ukrainian

V. N. Karazin Kharkiv National University, 2024.

історія україни, кінець хіх — початок хх ст., катеринослав, публічна сфера, міська історія, історична культура, ювілей, History (General), D1-2009, Archaeology, CC1-960