У статті, на підставі аналізу доктринальних та нормативних джерел, зроблено
У статті, на підставі аналізу доктринальних та нормативних джерел, зроблено спробу визначити роль нормативно-правових актів у системі джерел адміністративного права під час дії правового режиму воєнного стану. Авторами доведено, що правова природа нормативно-правового акта полягає в його здатності регулювати адміністративні правовідносини на основі сукупності відповідних галузевих норм. Іншими словами, нормативно-правові акти є одним із ключових джерел адміністративного права, правозабезпечувальне значення яких суттєво зростає в умовах воєнного стану або інших надзвичайних правових режимів. Акцентовано увагу на тому, що ефективна правотворча діяльність, уособлена в чітких за змістом і зрозумілих нормативно-правових актах, має забезпечити правову визначеність у період війни, чітко окреслити адміністративно-правовий статус усіх без винятку суб’єктів публічних правовідносин та забезпечити дотримання принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. З огляду на це, особливої ваги набуває вимога не лише до формальної якості нормативно-правових актів, але й до їх відповідності принципам справедливості, пропорційності та правомірності дій публічної адміністрації в умовах підвищеної загрози. Необхідність оперативного реагування на виклики воєнного стану не повинна підміняти собою належну якість нормотворчої діяльності – навпаки, саме в критичні періоди держава має демонструвати взірець правового мислення, виваженого балансу публічних і приватних інтересів та непорушності засадничих цінностей. У цьому контексті автори звернули увагу на те, що нормативно-правовий акт постає не як інструмент управлінської діяльності, а як нормативна основа, яка визначає межі, підстави та способи здійснення публічної влади. Він є формою об’єктивації публічної волі, що задає юридичні орієнтири для всієї системи публічного адміністрування, забезпечуючи правову визначеність, передбачуваність і легітимність управлінських рішень.
