Судове правозастосування як специфічний тип застосування права: адміністративно-правовий аспект

2024

Аналітично-порівняльне правознавство, Iss 2 (2024)

У статті автор розмірковує над можливістю визнання судового правозастосування в якості специфічного типу застосування права. Вихо­дячи з такої, що вже остаточно сформувалась, позиції визнання застосування в якості окремої самостійної форми реалізації норм адміністра­тивного права, поряд з іншими її формами - ви­конанням, додержанням, використанням, автор спрямовує свій науковий пошук на дослідження специфіки правозастосування особливим його суб'єктом - судом. Проаналізувавши наявні у наукових джерелах аргументи про специфіку судового правозастосування, автор відкидає більшість ознак, які у наукових джерелах про­понуються як такі, що притаманні лише судо­вому застосуванню (одночасне і пов'язане за­стосування не лише норм матеріального права, але й норм процесуального права; правоінтерпретаційна діяльність суду; потреба узгодження судового правозастосування із судовою прак­тикою), як такі, що характеризують правозастосовчу діяльність не лише судів, а й інших суб'єктів. Вказується на такий недолік норма­тивного регулювання, як відсутність норма­тивних визначень понять «норми матеріально­го норми» («матеріальні норми», «матеріальне право», інші подібні), «норми процесуального права» («процесуальні норми», «процесуаль­не право», інші подібні), а також «застосування норм права», «застосування норм матеріально­го права», «застосування норм процесуального права» тощо. В якості критеріїв виокремлення судового застосування як окремого типу правозастосування автором розглядаються: специфі­ка самого суб'єкта застосування; відмінне щодо інших випадків (несудового) застосування нор­мативне врегулювання відповідних процесуаль­них питань, та враховується зміст понять «тип» та «типізація». Вказується, що за умови відсут­ності уніфікованого підходу до визначення змі­сту всіх форм реалізації норм права (виконан­ня, використання, додержання, застосування), проблемним є (і залишатиметься до норматив­ного вирішення цього питання) віднесення тих чи інших дій суду з реалізації процесуальних норм до певних конкретних форм. Перспектив­ним напрямом подальших дискусій автор вва­жає можливість тлумачення дій суду з реалізації у процесі розгляду справи процесуальних норм в одних випадках як «використання», а в інших - як «застосування».

article

English
Ukrainian

Uzhhorod National University, 2024.

форми застосування, види застосування, способи застосування, суд як правозастосовчий орган, застосування матеріальних норм, застосування процесуальних норм, Law in general. Comparative and uniform law. Jurisprudence, K1-7720