Сучасний світ праці з кожним роком стає все більш глобалізованим і технолог�
Сучасний світ праці з кожним роком стає все більш глобалізованим і технологічним. Інформація, необхідна для виконання великої кількості робочих завдань, наразі доступна в режимі реального часу через підключення до Інтернету. В свою чергу швидкість і об’єм інформації, на яку має відреагувати (прийняти, обробити/опрацювати, передати) людина на робочому місці за останні десять років виросла в декілька разів. Це не може не впливати на психіко-емоційний стан людини і, звісно, призводить до перевтоми і «професійного вигорання». Ключову роль для підтримки балансу між роботою та особистим життям, збереженням здоров’я працівника відіграє так зване «the right to disconnect» право працівника на відключення. У статті провадиться філософсько-правовий аналіз права працівника на відключення. Зазначається, що розвиток виробництва у XIX‒ХХ століттях актуалізував проблеми трудового відчуження, особистої автономії, прав людини, а також на небезпеці виснаження та відсутності меж між роботою й життям. Погляди філософів цього періоду відображають глибоке усвідомлення ризиків перевантаження, соціального контролю та втрати індивідуальності в умовах індустріального й пізніше інформаційного суспільства. У цій статті розглядаються існуючі закони в деяких розвинутих країнах Європи і світу про право на відключення. Вони відрізняються за охопленими працівниками, вимогами до впровадження та правозастосування. Аналізується вітчизняне трудове законодавство на предмет закріплення права на відключення як складової права працівника на відпочинок. Пропонується визначати зміст терміну «право на відключення» як право працівника мати можливість відключитися від роботи та утримуватися від участі в електронних комунікаціях, пов’язаних з його роботою, таких як електронні листи та повідомлення, дзвінки чи інші форми спілкування, протягом неробочих годин. Зазначається, що обмеження застосування права на відключення дистанційними працівниками є необґрунтованим. Наголошується про необхідність впровадження відповідних доповнень у діюче законодавство в сфері охорони праці та соціального партнерства.
