В статті розглядається політика Китаю в Сіньцзян-Уйгурському автономному р�
В статті розглядається політика Китаю в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі в контексті реалізації стратегії «Новий шовковий шлях». Звертається увага на фактори напруги, які існують сьогодні між уйгурським населенням та урядом КНР. Аналізуються причини та мотивуючи чинники уйгурського сепаратизму. Сам уйгурський сепаратизм проявляє себе у різних формах: від терактів до активності у міжнародному просторі, від звʼязків із ісламістськими угрупуваннями до контактів із уйгурськими діаспорами світу. І хоча інформації про нові сутички на етнічному та релігійному ґрунті не зʼявляється, однак ситуація в СУАР не зникла з поля зору Пекіну. Навпаки, інтерес у підтримці безпеки та стабільності в регіоні лише виріс. Особлива увага приділяється «Новому шовковому шляху», який буде проходити через Сіньцзян-Уйгурський автономний район. Природні багатства та географічне розташування цього району дають можливість для покращення економічної ситуації в західних областях КНР. Раніше СУАР використовувався як сировинна база, а від початку проєкту «Новий шовковий шлях» розпочалося активна розбудова інфраструктури, відкриття нових підприємств, надходження іноземних інвестицій. Завдяки цьому, сприйняття СУАР змінилося від прикордонної території до однієї із важливих складових «Нового шовкового шляху». Окрім цього, нова концепція Китаю дозволяє зменшити актуальність уйгурського питання на міжнародній арені, оскільки країни-сусіди зацікавлені у приєднанні до «Нового шовкового шляху» та китайських інвестиціях. Через це вони вже не так активно прагнуть торкатися питання щодо уйгурів у Китаї, яке намагаються актуалізувати уйгурські діаспори у цих країнах.
